Світ Марії Примаченко: любов, сильніша за війну

Феномен Марії Примаченко — це коли маленьке село на Київщині стає центром Всесвіту. Коли без академічної освіти, без подорожей за кордон і навіть без віддалення від рідної хати створюються картини, які впізнають у Парижі, Нью-Йорку й Токіо.

«Я кланяюся перед художнім дивом цієї блискучої українки», — сказав якось, за легендою, Пабло Пікассо, коли побачив її фантастичних звірів і квіти: образи, намальовані жінкою, яка ніколи не покидала свого рідного села.

І хоча правдивість цієї події викликає сумніви, між цими двома митцями безумовно було те саме незриме поле, де зустрічаються таланти, й у якому казкові звірі Марії Примаченко можуть вільно розгулювати між полотнами великих майстрів.

Фото: Prymachenko Foundation

Дитинство Марії, у якому мрія була сильніша за хворобу

Марія народилася 12 січня 1909 року (за старим стилем — 30 грудня 1908) у невеликому, але барвистому селі Болотня на Київщині. Батько був теслею та декоратором — він умів надавати дереву друге життя. Мати створювала вишивки, у яких кожна стібка дихала любов’ю. А бабуся розмальовувала писанки так, що вони здавалися маленькими всесвітами.

Дитинство було не казковим, а швидше суворою реальністю: поліомієліт паралізував ногу Марії, і з того часу вона ходила з палицею та носила довгі спідниці. Але хвороба не обмежила уяву. Гуси на подвір’ї, квіти на городі, вишиті рушники в хаті — усе це перетворювалося на фантастичних звірів і птахів, яких вона спершу виводила паличкою на піску, а потім розписувала природними фарбами на стіні своєї хати.

«Я малюю, щоб світу сміхався», — скаже вона згодом, і в цих словах буде вся її дитяча впертість і ніжність.

Фото: Prymachenko Foundation

Світ Марії, який «вибухає» кольорами

Коли Марія почала малювати, її роботи відразу вирізнялися дивовижною сміливістю: у її світі леви могли мати лагідні людські очі, птахи — хвости з квіткових пелюсток. А на луках водночас цвіли соняшники, півонії і уявні «сонячні троянди».

Її стиль — це наївне мистецтво: ніяких правил перспективи, анатомії чи світлотіні, лише інтуїція і відчуття краси. У картинах Примаченко змішувалися реальне й казкове: корови з рогами-соняшниками, леви з людськими очима, квіти вищі за дерева, птахи, які годують риб.

Вона любила яскраві, «вибухові» кольори, симетричні орнаменти й поетичні підписи — «Війна — жахливий звір», «Чарівний півник», «Петрик тягне пшеницю».

Фото: Prymachenko Foundation

Навіть страхітливі сюжети вона робила декоративними, із прихованою надією на добро.

«У кожній моїй звірині є трохи любові», — казала Марія, і це було правдою: навіть «Війна — жахливий звір» у неї не позбавлений кольору й надії.

Як сільська майстриня підкорила Париж

У 1936 році роботи Марії побачили на виставці народного мистецтва й запросили до Центральних експериментальних майстерень у Києві. Уже наступного року її картини поїхали на Всесвітню виставку в Париж. Там, серед модерністів і сюрреалістів, її яскраві, майже дитячі звірі і квіти виглядали так, ніби вони завжди мали бути поруч із полотнами Пікассо чи Матісса.

За життя вона створила понад 800 творів — живопис, кераміку, вишивку, ілюстрації. Сама Марія за життя не покидала свого рідного села. Та її картини мандрували світом — були у Варшаві, Софії, Монреалі, Нью-Йорку, Венеції. Вони їхали туди, куди вона сама не зважувалася.

Більшість її картин зберігається сьогодні в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва — понад 650 її робіт.

Вона — лауреатка Шевченківської премії (1966), Заслужена діячка мистецтв УРСР (1970), Народна художниця (1988). А 2009 рік ЮНЕСКО оголосило «Роком Марії Примаченко».

«Якби люди любили світ, як я квіти, не було б війни», — тихо повторювала вона.

Фото: Prymachenko Foundation

2022: коли війна дісталася її світу

25 лютого 2022 року через російський обстріл в Іванківському історико-краєзнавчому музеї, у якому зберігалося близько 25 картин Марії Примаченко, сталась пожежа. Полум’я забрало десятки робіт, але кілька сміливців, ризикуючи життям, винесли з вогню 14 полотен,серед яких «Чарівний півник» і «Горбатий кінь облітає світ».

Врятовані картини стали експонатами виставки Maria Prymachenko. Rescued, яка пройшла в Києві у вересні 2022 року. Ці роботи стали символом незламності українського народу та збереження культурної спадщини.

У тому ж році на Венеційському бієнале її картини стали символом миру. А у 2023 році картини Марії Примаченко вперше показали за океаном — в Ukrainian Museum у Нью-Йорку було показано понад сто її робіт.

Традиція естетики образів із картин Марії Примаченко, так само як рослинні композиції та фантастичні птахи Петриківського розпису, не просто продовжують свій розвиток. Вони інтегруються в сучасне декоративне і графічне мистецтво, дизайн і популярну мережеву культуру.

Сьогодні Примаченко — не просто художниця, а культурний код нації. Її фантастичні образи надихають сучасних митців: від дизайнерів інтер’єрів (Yakusha Design) до цифрових художників (Степан Рябченко). Елементи картин з’явилися навіть у балеті Wartime Elegy Олексія Ратманського.

Роботи Марії Примаченко продовжують подорожувати світом, а її антивоєнні сюжети звучать сьогодні особливо гостро: «Війна — жахливий звір» нині сприймається як пряма метафора сучасності.

Марія Примаченко померла 18 серпня 1997 році у віці 88 років. Вона залишила нам не просто малюнки — вона створила Всесвіт, де добро перемагає зло, а звірі і квіти говорять мовою надії. Це світ, повний любові, де навіть найстрашніший звір може усміхнутися,даруючи надію на краще.

Авторка: Вікторія Халімон
Зображення: Prymachenko Foundation