Березень традиційно є місяцем вшанування пам’яті найвідомішого у світі українського поета, символу національної гідності та свободи – Тараса Шевченка. Зазвичай якось поміж іншим прийнято згадувати про те, що він був до того ж художником. Виявляється, не просто гарним, а видатним. Переконатися в цьому можна, відвідавши Zenyk Art Gallery у Львові — саме тут наприкінці лютого відкрилася виставка «ВІН: Тарас Шевченко. Художник». Тут можна глянути на постать Кобзаря поза звичними шкільними уявленнями.
Художня спадщина більша, ніж літературна
В українських школах завжди вивчали вірші Шевченка – так, як це сьогодні роблять вихованці дитячих садків, учні гімназій та ліцеїв, студенти коледжів та вишів. Його вірші перекладені на величезну кількість мов, а пам’ятники Кобзарю стоять по всьому світу. І ось, як не дивно, саме все це дуже часто є перешкодою до сприйняття генія української літератури та його спадщини як живої та сучасної. На жаль, образ похмурого дядька в шапці з вусами, який з докором дивиться з-під лоба, закарбувався у підсвідомість не одного покоління. Через це продовжувати знайомство з особистістю Тараса (а він, до речі, не завжди був Тарасом Григоровичем, а був і молодим, привабливим, часто закоханим хлопцем) через такий образ не виникає палкого бажання. Широковідомий факт, що Шевченко не тільки писав вірші, а ще й «щось малював». А ось що саме, за яких обставин, у яких жанрах та техніках? Відповіді на всі ці питання дає виставка у Львові.
Проєкт «ВІН: Тарас Шевченко. Художник» зосереджується на образотворчому мистецтві митця і відкриває публіці роботи, які довгий час зберігалися у музейних фондах. В експозиції представлено 58 оригінальних творів із Національного музею Тараса Шевченка в Києві, а також цифрові зображення, що дозволяють ширше побачити його мистецьку спадщину. Кураторка виставки, директорка Zenyk Art Gallery, Христина Береговська, пояснює: ідея проєкту виникла з особистого дослідження та бажання повернути Шевченка в український мистецький контекст. Образ Шевченка в українській культурі часто зводять до поета, хоча його художня спадщина значно масштабніша. За словами кураторки, митець залишив близько 1200 творів образотворчого мистецтва — у кілька разів більше, ніж літературних.
— Для мене ця виставка почалася з особистого дослідження, — зізнається пані Христина. — Я випадково вирішила перевірити, скільки докторатів захищено в незалежній Україні про Шевченка-художника? І побачила — жодного. Потім почала дивитися, скільки персональних виставок його як художника було за 250 років, окрім музею, який йому відкрили? З’ясувалося — жодної. Це мене дуже здивувало. А згодом у соцмережах я натрапила на інформацію, що в Петербурзі відкрили кафедру шевченкознавства, де його називають російським художником. Навіть на аукціонах його роботи іноді продають із підписом «російський художник Тарас Шевченко». Наприклад, півтора року тому робота «Тополя» була продана приблизно за 1,8 мільйона доларів. І коли я це побачила, зрозуміла: ми маємо самі говорити про свого художника і показувати його світові.
Не бронзовий пам’ятник, а наш сучасник
Саме так виникла ідея великої виставки, присвяченої виключно художній спадщині Шевченка. Проєкт реалізується за підтримки власника галереї Зіновія Козицького, але шлях до експозиції виявився непростим. Більшість робіт перебували у фондах Національного музею Тараса Шевченка в Києві, і отримати оригінали під час війни було складно. Ключовим стало рішення генерального директора музею Дмитра Стуса, сина репресованого поета Василя Стуса, який зрештою погодився надати значну частину творів для експозиції.
— Спочатку мені казали, що можна робити виставку тільки з копій, бо оригінали ніхто не дасть, — згадує Христина Береговська. — Але я розуміла, що для відвідувачів нашої галереї це має бути справжня зустріч із Шевченком-художником. Ми багато спілкувалися з Дмитром. Я представила концепцію виставки. Спершу навіть назва викликала дискусії. Але я невтомно пояснювала: «ВІН» — це спроба зірвати шаблони. Шевченко для нас — це дуже часто бронзовий пам’ятник або ікона, а насправді він живий. Він міг би бути сьогодні серед нас — у джинсах, у кедах, на Майдані, на фронті, у лікарні чи в маршрутці. Його постійно презентують та інтерпретують як поета, але я хотіла показати його як художника. Бо він сам міг би сказати: я не лише автор віршів, а й академік гравюри, академік живопису. Художник-експериментатор, який працював у дванадцяти техніках.
Мислив сучасно і випередив багато стилів
Розпочинається знайомство з Шевченком вже у фоє. Саме тут розташовані дві інсталяції, які руйнують той самий набридлий образ вусатого Кобзаря з підручників. Перша — це полімерні зображення обличчя митця, які демонструють різноманітні емоції.
Митець Олександр Гончарук назвав ці скульптурні портрети «Обличчя свободи».
Ідея другої інсталяції належить Василю Одрехівському. Вона має назву «І мертвим, і живим», створена за допомогою металу, дзеркал, тканини в авторській техніці. Коли стаєш у магічний прямокутник, підіймаєш голову та дивишся наверх, перед тобою нібито відкривається таємничий портал у світ Шевченка з його пророчою поезією та багатою художньою спадщиною, яку ми тільки починаємо відкривати для себе.
Експозиція побудована не за хронологічним принципом, а за тими темами та образами, які були важливими для Шевченка. Тут представлені різні періоди його творчості — від ранніх робіт до періоду заслання. Відвідувачі можуть побачити серію офортів «Живописна Україна», роботи із циклу «Блудний син», портрети, міфологічні композиції, а також графіку та живопис. Всі ці твори демонструють різноманітність його технік. Частину з них доповнюють цифрові матеріали, які допомагають показати повні серії або контексти, тоді як оригінали зберігаються в музейних фондах.
— На виставці представлені дуже різноманітні роботи — це живопис, графіка, офорти, змішані техніки, — розповідає пані Христина. — Чотири роботи виконані олією, решта — графічні. Але водночас ми отримали близько двохсот дозволів на цифрові зображення, щоб показати цілі серії. Наприклад, Шевченко створив 38 автопортретів, і ми можемо показати, як виглядає вся ця лінія його власних зображень. Є також портрети жінок, роботи періоду заслання, міфологічні сюжети, образи дітей-байгушів. Окрема тема — його дерева: тополя, явір, дуб, які він фактично антропоморфізує, наділяє людськими рисами. Для мене важливо показати, що Шевченко випереджав багато мистецьких стилів — імпресіонізм, експресіонізм, навіть певні елементи сюрреалізму. Він експериментував і мислив дуже сучасно.
Замальовки з трупарні та чарівна Катерина
Одним із напрямів, представлених на виставці, є орієнталізм. Хоча Шевченко ніколи не подорожував на Схід, ця культура глибоко захоплювала його. У своїх роботах художник звертається до східних мотивів, створюючи образи, які відображають романтизоване бачення екзотичного світу. Зокрема, серед експонатів є робота «Одаліска», що демонструє інтерес художника до східної тематики та академічної традиції зображення людського тіла.
Окрему частину експозиції складають академічні твори, які Шевченко виконував під час навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Тут можна побачити малюнки, створені під час його анатомічних досліджень. Художник, так само, як і інші європейські майстри — наприклад, Рембрандт чи Дюрер — вивчав будову людського тіла, працюючи навіть у трупарнях. Ці роботи свідчать про його прагнення до максимальної точності та професійної досконалості. Також представлені рисунки оголених натурників — тема, яка довгий час залишалася поза публічним показом, адже образ Шевченка традиційно намагалися ідеалізувати.
Серед експонатів є й ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім», у яких Шевченко звертається до історії Київської Русі. У цих роботах він поєднує давньоруську тематику з елементами античної традиції, демонструючи широту культурних інтересів і прагнення осмислити історію України у ширшому європейському контексті.
Виставка також представляє портретні та жанрові роботи, зокрема сентиментальний дитячий портрет хлопчика. Цікавою частиною експозиції є серія зображень дерев, де Шевченко надає природі людських рис. У його інтерпретації тополя постає як образ дівчини, явір — як молодий чоловік, що прагне кращої долі, а дуб символізує силу й стійкість. Таке персоніфіковане бачення природи створює особливу емоційну мову, де пейзаж стає носієм людських переживань.
Особливе місце на виставці займає картина «Катерина» — один із найвідоміших живописних творів Шевченка. Цю роботу замовив меценат Григорій Тарновський для своєї колекції в Качанівці. У ній художник показує українську жінку не як покритку з поеми, як це часто трактують, а як узагальнений образ українки. Саме в цьому полотні Шевченко проявляє себе як справжній майстер живопису. На виставці «Катерина» розміщена у відокремленому просторі — її невипадково ще називають «наша Мона Ліза». Біля цієї картини постійно чимало бажаючих докладно її роздивитись та сфотографуватись поряд.
Але не «Катериною» єдиною. Тут є можливість побачити портрети Ликери Полусмакової, Марії Європеус, Катерини Абази та інші жіночі образи, які надихали художника та поета.
Люди йдуть, щоб подолати шкільну травму
Виставка також змінює підхід до пояснення мистецтва для відвідувачів. Куратори прагнули зробити тексти й експозицію зрозумілими для широкої аудиторії, не втрачаючи при цьому фаховості. Тут працює так звана імерсивна кімната, де у замкненому просторі ти залишаєшся один на один з роботами Шевченка, які покладено в основу відеоарту. Враження доповнюють замальовки народного художника Любомира Медведя та музичне супроводження від народного артиста України Володимира Сивохіпа.
А ще мене по-дитячому вразило те, як дотепно та цікаво подана біографія Шевченка. Це не просто текст на стіні, а захоплива подорож по його життю за допомогою сучасних засобів – і не за датами, а за віком головного героя. Особливу увагу приділили освітнім програмам: для школярів організували безкоштовні екскурсії, а для дітей — інтерактивні формати з квестами та театралізованими елементами.
— Ми хочемо говорити про складні речі простою мовою, — наголошує Христина Береговська. — У світі це нормальна практика: якщо тема складна, її потрібно пояснювати так, щоб людина без спеціальної освіти могла все зрозуміти. У нас багато школярів. За ініціативи Зіновія Козицького діє благодійна програма, за якою дев’яті класи зі львівських громад можуть безкоштовно приїжджати на виставку. Це понад тисячу шкіл. Чому саме дев’яті? Бо у цьому класі найчастіше вивчають твори Шевченка. Але якщо нам кажуть, що учні якоїсь іншої класи хочуть відвідати виставку, ми, звісно, не відмовляємо. Для дітей є інтерактиви, квести, можливість перевтілитися в образи з картин. І що цікаво — дуже багато відвідувачів кажуть, що прийшли до нас для того, щоб, перш за все, подолати шкільну травму, бо в школі Шевченко здавався їм нудним. За перші шість днів виставку відвідали понад десять тисяч людей. Це показує, що нове прочитання Шевченка справді потрібне.
Таким чином, виставка «ВІН: Тарас Шевченко. Художник» у Zenyk Art Gallery пропонує інший погляд на відому постать — без бронзових шаблонів і канонічних образів. Тут Шевченко постає перед глядачем як сучасний, експериментальний і глибоко європейський художник, який випереджав свій час. Побачити все це на власні очі можна до 20 червня. Час роботи галереї – з 10:00 до 19:00, вихідний день – понеділок.
Авторка тексту та фото: Юліанна Кокошко
Редакторка українськомовного тексту: Анастасія Занузданова
