Українська академічна музика досі залишається недостатньо відомою за межами країни. Твори Георгія Майбороди, Анатолія Кос-Анатольського та Жанни Колодуб рідко з’являються в програмах закордонних оркестрів, а навіть краще знані на Заході Валентин Сильвестров і Євген Станкович залишаються малознайомими іноземній публіці.
Британський диригент Стівен Домінік Еллері хоче допомогти це змінити. Його диригентська кар’єра охоплює майже всі континенти, а серед майданчиків, де він виступав, — Берлінська та Мюнхенська філармонії, Лейпцизький Гевандгауз і Королівський Альберт-гол у Лондоні. Сьогодні музикант кілька разів на місяць приїздить до України, з якою його пов’язує низка творчих проєктів. У січні 2026 року він став головним диригентом Академічного симфонічного оркестру Дніпровської філармонії, з яким до того кілька років співпрацював як запрошений диригент.
Для Еллері робота в Дніпрі — це не лише концерти в умовах війни. Він говорить про особливу мотивацію дніпровських музикантів, відкриває для себе українську академічну музику та хоче включати більше українських творів до своїх міжнародних програм.
Журналістка «Маяка» Юліанна Кокошко поговорила зі Стівеном Домініком Еллері про те, що змушує його знову повертатися до Дніпра, як музиканти продовжують працювати під час ракетних і дронових атак, що він відкрив для себе у творчості українських композиторів і чому, на його думку, їхню музику має почути світ.
Щирі емоції слухачів змусили повернутися
Стівен Домінік Еллері має за плечима масштабну міжнародну кар’єру. У Лондоні він очолює Orchestra of the World, працює музичним керівником і постановником Польської опери. Одним із його найбільших останніх проєктів стало турне Німеччиною, Австрією та Швейцарією впродовж 2025–2026 років, яке передбачає понад 80 концертів. Його професійний шлях не обмежується Європою. Диригент неодноразово виступав із симфонічними оркестрами в Японії, Перу, Мексиці, США, Індії, Китаї, В’єтнамі та Австралії.
Уперше до України Еллері приїхав ще на початку 2000-х. Потім була майже двадцятирічна перерва. У 2023 році диригент Віктор Плоскіна запропонував йому приїхати до Дніпра та підтримати українських музикантів своєю роботою. Пропозиція здавалася британцеві майже нереальною. Він жив у Лондоні, багато працював онлайн і не очікував, що незабаром опиниться в місті, яке регулярно потерпає від російських ракетних і дронових атак. Але погодився.
— Першої ж ночі, коли я приїхав до Дніпра, був обстріл, — згадує Еллері. — Я спустився до паркінгу готелю, де зупинився. Час ішов, тривога не закінчувалася. Я запитав співробітників готелю, чи обов’язково мені перебувати саме там. Вони сказали, що ні, це мій власний вибір. Тоді я піднявся до номера, бо дуже хотів спати.
Той перший концерт у Дніпрі став для нього важливим досвідом. Він відбувався в Літньому театрі парку імені Тараса Шевченка. Окрім диригування, Еллері сам грав на саксофоні.
— Люди слухали музику дуже уважно, емоційно реагували, дехто плакав. Їхня щира реакція та захоплення стали головними враженнями від тієї поїздки, — каже маестро. — Я зрозумів, що хочу сюди повернутися.
Після першого приїзду в співпраці виникла пауза приблизно на рік. Згодом Еллері знову почав приїздити до Дніпра — спочатку час від часу, а потім дедалі частіше. Зрештою робота з оркестром стала регулярною. Водночас міжнародний календар диригента розписаний на роки вперед. Серед запланованих виступів — концерти в США, Німеччині, Великій Британії та інших країнах. У міжнародній музичній індустрії це звична практика: великі тури й концерти планують заздалегідь, іноді на два-три роки.
В Україні ситуація зовсім інша. Тут неможливо напевно знати, чи відбудеться концерт за кілька місяців чи навіть тижнів, адже на роботу культурних установ впливають повітряні тривоги, обстріли, перебої з електроенергією та інші воєнні обставини.
Концерт під дощем усе ж таки відбувся
Один із таких концертів мені довелося відвідати наприкінці серпня. Симфонічний оркестр під керівництвом Стівена Домініка Еллері виступав на даху культурно-ділового центру «Менора». Цього вечора Дніпро, на щастя, не обстрілювали. Натомість музикантам і слухачам довелося боротися з іншою несподіванкою — дощем.
Концерт просто неба перервався вже за п’ятнадцять хвилин після початку: через мряку виникла загроза пошкодження дорогих інструментів. Маестро Еллері, здається, переживав за ситуацію чи не найбільше з усіх присутніх. На щастя, погода невдовзі покращилася. Дощ припинився, і концерт продовжили.
Хіти ABBA та Queen, романтичні італійські мелодії заповнили простір над дахом. Вологе свіже повітря, вогні вечірнього міста і, головне, феєрверк емоцій створили атмосферу, яка з лишком компенсувала відсутність справжніх салютів. Еллері, як завжди, був не просто диригентом. Він став живим місточком між музикантами, вокалістами та слухачами. Його емоційність і артистичність допомогли забути не лише про погодні негаразди, а хоча б на півтори години — про жахіття війни. А коли посеред цього музичного вечора Стівен ще й заграв на електрогітарі — публіка була в захваті. Попереду — відкриття нового концертного сезону, цього разу вже у великому залі філармонії. Заради нього британський диригент пообіцяв повернутися до Дніпра вже за два тижні.
«У мене сьогодні Шуман»: концерти попри обстріли
Для Еллері робота в умовах небезпеки не є абсолютно незнайомим досвідом. Ще в молодості, у 20-річному віці, він три місяці перебував у Нікарагуа як волонтер. Це було під час громадянської війни, коли неподалік від нього відбувалися обстріли. За словами диригента, той досвід вплинув на його сприйняття ризику та ставлення до життя загалом. Здається, усмішка майже ніколи не сходить із його обличчя — навіть коли він розповідає про страшні речі.
— Я вже чув прильот російського «Орешника» — у Дніпрі, коли спав. Пережив масовані повітряні атаки в Києві та Одесі, — спокійно каже Стівен. — Але я все одно приїжджаю сюди і працюю.
Так, 24 травня 2026 Еллері мав концерт у Національній філармонії України. Разом з оркестром виступав соліст, піаніст із Гонконгу Кай Юен Лі. Музиканти приїхали до Києва напередодні виступу, а вночі столиця пережила сильний обстріл. У готелі «Україна», де вони зупинилися, вибило вікна та пошкодило двері. Проте вранці диригент сказав: «Життя триває. У мене сьогодні Шуман». Для Еллері було важливо виступити на центральній сцені України, у Національній філармонії.
— Ми не можемо дозволити війні повністю зупинити музичне життя, — впевнений Стівен. — Я розумію ризики, але також розумію, наскільки важливо продовжувати роботу. Музика повинна звучати навіть тоді, коли навколо чутно вибухи. Як я заспокоююся в таких ситуаціях? Я не палю, не вживаю алкоголь. Просто п’ю чай із лимоном.
Разом зі Стівеном в Україну вже двічі приїжджала його дружина Тереза. За словами музиканта, жінка почувалася значно спокійніше, ніж можна було очікувати.
— Вона з Латинської Америки, у них там повно вулканів, тому чого їй боятися, — сміється Еллері.
Сам він ставиться до потенційної небезпеки філософськи. Каже, що з математичної точки зору ймовірність постраждати від ворожої ракети чи дрона у великому місті не така вже й висока. Водночас, на його думку, у Лондоні люди також стикаються з небезпечними ситуаціями — можуть потрапити в ДТП або стати жертвами вуличного злочину.
Диригент розповідає і про іноземних музикантів, які приїздили разом із ним в Україну. Дехто спочатку дуже боявся, але згодом адаптувався. За його спостереженнями, безпосередній контакт із людьми та знайомство з українським культурним життям часто змінюють уявлення іноземців про країну — і навіть надихають на нові творчі проєкти та колаборації.
Чим дніпровський оркестр вразив британського маестро
Однією з головних причин, чому співпраця з Дніпром триває, Еллері називає сам оркестр.
Для диригента важливо не лише те, наскільки технічно добре колектив виконує партитуру. Не менш значущою є внутрішня мотивація музикантів: чи сприймають вони концерт як чергову роботу, чи справді хочуть грати разом. Саме цю зацікавленість він бачить у дніпровських музикантах.
— В Академічному симфонічному оркестрі Дніпровської філармонії по-особливому ставляться до виконання будь-яких музичних творів, — зазначає містер Еллері. — Його учасники не сприймають це просто як рутину або звичайну роботу. Вони справді люблять музику, і це відчувається, коли вони грають. У них є постійна цікавість до того, що вони роблять, і велике бажання грати разом. Я працював із багатьма оркестрами в різних країнах, тому мені є із чим порівнювати. Тут мені подобається саме це відчуття спільної роботи: я хочу грати, вони хочуть грати, і всі хочуть створити щось добре разом. Це дуже важливо для хорошого оркестру.
Для українського колективу така оцінка особливо важлива, адже стабільність складу сьогодні залишається однією з його найбільших проблем. Оркестр відчуває дефіцит кадрів, що створює певні складнощі у формуванні репертуару. Водночас Дніпровська філармонія намагається не скорочувати концертне життя. Тут звучать симфонічні, камерні, дитячі та сімейні програми, відбуваються шоу й концерти джаз-бенду.
Різноманітність репертуару Еллері вважає однією із сильних сторін філармонії. На його думку, у кожної програми є своя аудиторія. Наприклад, на виступи струнного квартету приходять слухачі, яких він раніше не бачив на симфонічних концертах. За словами художньої керівниці оркестру Людмили Щербини, запрошення Стівена Еллері на посаду головного диригента стало можливим завдяки змінам в управлінському підході філармонії. П’ять років тому, коли заклад очолив Олександр Хасапов, він узяв курс на демократизацію управлінських процесів.
— У творчому колективі потрібно створити таку атмосферу, щоб музиканти могли розкрити свої найкращі якості, — пояснює Людмила Щербина. — Тому, коли за рішенням художньої ради кандидатура маестро Еллері отримала підтримку, це стало основою для подальших управлінських рішень.
Головний диригент: новий етап співпраці
У січні 2026 року Стівен Еллері переміг у конкурсі на посаду головного диригента Академічного симфонічного оркестру Дніпровської філармонії. До цього він уже тривалий час працював із колективом як запрошений диригент.
Нова посада означає тісніший контакт з оркестром, але не передбачає постійного перебування маестро в Дніпрі. Його міжнародна кар’єра триває, контракти з іншими оркестрами та концертними організаціями укладаються задовго до виступів. Час від часу він також працює з камерним оркестром у Рівному. Тому співпраця з Дніпром має бути гнучкою і водночас плануватися заздалегідь.
Війна впливає не лише на можливість проведення окремого концерту, а й на всю систему планування. Тривала повітряна тривога може зірвати виступ запрошеного соліста, якого потім неможливо просто перенести на наступний тиждень. Особливо складно працювати з великими симфонічними програмами, де потрібно одночасно узгодити диригента, соліста, оркестр, зал і глядачів.
Скасування одного концерту може запустити ланцюг змін у всьому сезоні. Попри це, Дніпровська філармонія продовжує формувати концертні плани на весь сезон. В умовах війни сама ця послідовність стає способом підтримувати діяльність установи та її зв’язок із публікою.
Директор філармонії Олександр Хасапов називає Еллері людиною особливих професійних і людських якостей. За словами Хасапова, Еллері — музикант-енциклопедист із надзвичайно широкими і глибокими знаннями музичного матеріалу — від джазу до академічної класики.
— Стівен Домінік Еллері — не лише блискучий професіонал, а й надзвичайно світла, щира людина, — підкреслює директор філармонії. — Йому вдалося створити в колективі особливу атмосферу — теплу, дружню і, я б навіть сказав, радісну. З непідробним ентузіазмом і щирою зацікавленістю він відкриває для себе українську музику, глибоко занурюючись у її багатство й самобутність. Контракт із ним укладено на п’ять років. І я впевнений, що протягом цього часу наш оркестр під його керівництвом гідно представлятиме й популяризуватиме українську музику за кордоном, а своїм високим професіоналізмом радуватиме слухачів у Дніпрі та по всій Україні.
Міжнародний досвід Еллері дає йому можливість дивитися на український оркестр у ширшому професійному контексті. Тому одним із перспективних напрямів співпраці є можливі закордонні гастролі колективу. Диригент планує допомагати налагоджувати контакти з міжнародними концертними агенціями та імпресаріо, що може відкрити для оркестру нові можливості для виступів за кордоном. Для філармонії закордонні гастролі — це не лише питання престижу. Якщо великий склад оркестру виїжджає на тиждень чи два, у Дніпрі фактично зупиняється значна частина концертної роботи. Тому адміністрації доводиться балансувати між представленням колективу за кордоном і необхідністю підтримувати культурне життя міста.
Українську музику має почути світ
Окремий напрям роботи Еллері — популяризація української музики. Сам диригент визнає, що поки знає її недостатньо, але саме тому хоче відкривати для себе нові імена та твори.
— Я хотів би більше грати української музики й показувати її іноземній публіці, адже за кордоном її досі знають недостатньо, — говорить маестро. — Там звикли чути Чайковського та інших російських композиторів, тому що росія багато років вкладала значні ресурси в популяризацію своєї культури. Тому дуже часто, коли я пропоную включити до репертуару того чи іншого іноземного оркестру твори українських композиторів, мені відмовляють, бо, мовляв, їх ніхто не знає.
За словами диригента, українська музика має величезне багатство, яке потрібно відкривати світові.
— Мені цікаві не лише сучасні українські композитори, такі як Валентин Сильвестров і Євген Станкович, які вже відомі на Заході, а й такі автори, як Георгій Майборода, Анатолій Кос-Анатольський, Жанна Колодуб та багато інших, — зізнається маестро. — Коли я вперше відкрив партитуру «Гуцульської рапсодії» Георгія Майбороди, то одразу зрозумів, що це велична музика. Я хотів би виконувати більше українських творів, щоб іноземні слухачі могли самі їх почути й оцінити.
Саме тому Еллері хоче включати українські твори до своїх міжнародних програм. У Великій Британії він уже виконує українську музику. Нещодавно в Лондоні диригент створив власне аранжування та виконав на саксофоні відомий «Київський вальс» композитора Ігоря Шамо, який почув на столичному вокзалі. Каже, композиція про Київ мала неабиякий успіх у британської публіки. Для Еллері це не просто питання репертуару. Він бачить у виконанні української музики можливість розповідати світові про українську культуру через те, що знає найкраще — музику.
Стівен добре розуміє українську мову
Окремою особливістю співпраці з дніпровськими музикантами є те, що Стівен Еллері поступово опановує українську мову. Для нього це ще один спосіб краще зрозуміти країну, з якою його тепер пов’язує не лише професійна робота.
Водночас українські музиканти та адміністрація філармонії продовжують працювати в умовах постійної невизначеності.
— Ми плануємо свою роботу приблизно на один концертний сезон уперед, — пояснює Людмила Щербина, художня керівниця Академічного симфонічного оркестру Дніпровської філармонії. — І робимо це, незважаючи на те що не знаємо, чи буде в нас світло й тепло. Але якщо ми не заплануємо концерти, їх точно не буде. Тому ми домовляємося з диригентами, солістами, визначаємо програми й рухаємося вперед. Так само ми працюємо зі Стівеном, заздалегідь погоджуючи всі його програми. І попри всі обставини, ми працюємо та продовжуємо концертне життя.
У цьому, мабуть, і полягає головний сенс роботи музикантів під час війни: не чекати на ідеальні умови, а створювати їх настільки, наскільки це можливо. Щоб у місті, де люди звикли засинати під звуки сирен, усе одно звучала музика.
Текст: Юліанна Кокошко
Редакторка українського тексту: Анастасія Занузданова
Редакторка англійського тексту: Гелен Льюїс
Фото з архіву Стівена Домініка Еллері та філармонії Дніпра
