Чернігів і Краків розділяє тисяча кілометрів і кордон між Україною та Польщею. Але недарма кажуть, що добро не знає кордонів і чужих дітей не буває. Ці два міста об’єднав благодійний проєкт «КРИЛА», ініційований Катериною Бобровник, що живе в Кракові, і втілюваний в життя Катериною Литвин із Чернігова. Завдяки цьому проєкту благодійники з різних країн тепер опікуються майже двома сотнями дітей загиблих українських захисників.
Живе в Кракові, а серце — у Чернігові
Катерина Бобровник — уродженка Чернігівщини. Певний час вона працювала в обласному центрі, у сфері закупівель і маркетингу. Тут мешкає її сестра. Сама Катерина не була в Чернігові ще із часів ковіду. Ось уже кілька років вона проживає в Кракові. У цьому місті розташовується філія швейцарської фірми, у якій пані Бобровник працювала в Україні. Як згадує сама Катерина, вона переїхала в Польщу, коли тут з’явилися цікаві можливості по роботі. За шість років українка встигла полюбити цю країну, вивчити мову, зробити кар’єру. А ще вийти заміж і народити сина. Однак відколи почалась повномасштабна війна, Катерина Бобровник втратила спокій. Їй боліла Україна. Особливо сумні новини з рідної Чернігівщини.
Шукала шляхи допомоги землякам
— У мене день народження в червні, — каже Катерина. — Я його спочатку не хотіла відзначати: вважала, що не можна святкувати, коли в моїй країні війна. Однак потім подумала, що все одно отримаю подарунки від родини та друзів. Вирішила, що попрошу замість них гроші і їх відправлю на допомогу моїй рідній країні. Чоловік порадив переслати кошти волонтерам, що збирають на потреби ЗСУ. Але я не хотіла фінансувати закупівлю зброї.
Якось задумалась про те, що я мати й мій син росте в мирній країні в повній родині, а як же бути тим українським дітям, які втратили когось із батьків під час війни? Тому вирішила збирати гроші, аби влаштувати цим дітям свято.
Дві Катерини дали дітям крила
За словами жінки, перед днем народження вона розмістила оголошення на своїй сторінці в соцмережах, вказавши реквізити карток польського та українського банків. Гроші їй переказували батьки, друзі з України, Португалії, США, польські колеги та знайомі. Ініціаторка проєкту одразу почала шукати людину в Чернігові, яка б узяла на себе проведення свята для дітей захисників, фінансові питання і звіти. Сама Катерина Бобровник це робити не могла: на той час її сину ще не було й року і вона не мала змоги виїжджати з Кракова. Кілька знайомих порадили звернутися до Катерини Литвин — заступниці начальника управління культури та туризму Чернігівської міської ради. Мовляв, ця жінка має чималий досвід проведення свят для дітей. До того ж усі знайомі характеризували Катерину як порядну й чесну людину, якій можна довіряти.
«Привіт! Ми не знайомі. Але в мене є ідея, і я прошу тебе про допомогу», — повідомлення, яке отримала в соцмережах Катерина Литвин від Катерини Бобровник. Й одна Катя відповіла іншій, що погоджується, — так почалася їхня співпраця.
— Улітку 2022 року Катерина вперше звернулася з пропозицією підтримати чернігівських діток, які втратили у війні одного з батьків, — згадує Катерина Литвин. — За гроші, які задонатили друзі на день народження, ми купили подарунки та влаштували свято з аніматорами для 30 дітей нашого міста. Ми якось із першої розмови одразу порозумілись одна з одною, і літній івент став лише початком. Напевно, Всесвіт звів нас для допомоги дітям, які зараз, немов птахи, залишилися з одним крилом. У якийсь момент у коротких розмовах в соцмережах ми Катею стали частіше говорити «Наші крилаті». Це був початок окремого проєкту #КРИЛА.
На свята — до Львова
За словами Катерини Литвин, протягом двох років на гроші, зібрані Катериною Бобровник, збирали дітей загиблих чернігівських захисників до школи, купуючи їм усе: від парт до рюкзаків і зошитів. Також двічі святкували разом із дітьми Різдво, День шоколаду з майстер-класами із власне шоколаду, плавали на сапбордах, організовували спортивні змагання, робили пікніки на природі, і цей список можна продовжувати.
Приміром, кілька місяців тому під час відкриття велопарковки на території ліцею села Количівка Чернігівського району подарунки від проєкту #КРИЛА отримали місцеві діти-напівсироти.
— Завдяки цьому проєкту моя 10-річна донечка Вікторія тепер має планшет, про який давно мріяла, — каже вдова військового Катерина Пельо. — Вона займається англійською з репетитором онлайн, раніше ці заняття були по телефону. З планшетом їй набагато зручніше. Дворічний синочок Андрійко отримав у подарунок велосипед, уже навчився крутити педалі, тому на весну ще на одного велолюбителя в нашому селі побільшає. А найбільше йому сподобалась музична іграшка, яка йшла разом із велосипедом у комплекті. Ми щиро вдячні обом Катеринам за те, що потурбувались про нас.
— Крила моїй 11-річній доньці Анастасії на 1 вересня зробили подарунок, — приєднується до розмови вдова військового з Количівки Тетяна Верещагіна. — Вона отримала самокат і рюкзак. Подарункам донька була дуже рада. Вона нічого не знала про гостинці, це був сюрприз. Щиро дякую всім небайдужим людям із Польщі, які придбали Насті подарунки!
Місяць тому завдяки допомозі благодійників #КРИЛАМ вдалося реалізувати ще один задум обох добрих фей Катерин — оновити ігровий майданчик чернігівського дитсадка № 76 «Золота рибка». Нині разом зі своєю доброю приятелькою, полькою Анною з Кракова, Катерина Бобровник збирає гроші на те, аби відвезти 196 чернігівських дітей на свята до Львова. Розповідає, що планували зробити це на Різдво. Однак не вистачило грошей, тому сподіваються, що таки назбирають потрібну суму до Великодня.
«Коли ми віддаємо — це Різдво»
— За ці два роки ми з Катею Литвин жодного разу не бачились вживу, це поки в майбутньому, — говорить Катерина Бобровник. — Але я ні разу не пошкодувала про нашу співпрацю. На моє прохання вона завжди вчасно висилала всю документацію і звіти про витрачені кошти. А я своєю чергою звітувала про них людям, які надсилали кошти. Часто вони писали, щоб я цього не робила — стверджували, що й так довіряють. Але це треба було для мене, щоб спокійно спати. До слова, до кожної отриманої суми я додавала своїх десять відсотків. Ну, щось на зразок церковної десятини. “Той, хто дає на благодійність, не збідніє” — так казала моя покійна бабуся.
Катерина Бобровник каже, що завдяки проєкту почувається дотичною до підтримки України під час війни. Вона вважає цю справу важливою для себе, а українських дітей називає супергероями. Переконана, що в такі тяжкі часи, які вони проживають, гартується майбутнє нації.
«Щоразу, коли ми любимо, і щоразу, коли ми віддаємо — це Різдво». Цю цитату Дейла Еванса Роджерса Катерина Литвин написала в себе на сторінці в соцмережах. Впевнена, що в обох добрих фей Катерин по обидва боки кордону Різдво в серці постійно. А до Львова маленьких чернігівців вони таки привезуть. Вірю, що в них усе вийде.
Авторка: Людмила Приймачук
Редакторка української мови: Анастасія Занузданова
Редакторка англійської мови: Гелен Льюїс
Фото надані респондентками
