Цьогоріч в Україні на державному рівні відзначають 500-річний ювілей князя Василя-Костянтина Острозького, представника одного із найяскравіших родів української шляхти, некоронованого короля Речі Посполитої, відомого мецената свого часу, засновника першої в Східній Європі вищої школи. У багатьох містах, пов’язаних з історією роду Острозьких, проходять заходи із вшанування Василя Костянтиновича як просвітителя, державного діяча та захисника православ’я.
А в самому Острозі відзначають кілька пам’ятних дат: ювілей князя, 450-річчя заснування ним Острозької Академії і 445 років із часу видання Острозької Біблії.
Журналістка Маяка Людмила Приймачук побувала в місті-резиденції славетного шляхетського роду, відвідала виш, завдяки якому Острог тепер називають «Молодіжною столицею України», поцікавилась його історією та сьогоденням.
«В часи війни в суспільства зріс інтерес до нашої минувшини, важливих її дат, — говорить директорка музею історії Національного університету «Острозька академія» Анастасія Хеленюк.
Для розуміння стратегії збереження і розвитку української культури якраз діяльність князя Василя-Костянтина Острозького має бути однією з наріжних таких тем, однією з найважливіших, тому що в кінці XVI століття фактично одна людина змінила хід історії. Передусім йдеться про два ключові проєкти, які він реалізував — створення академії і видання Біблії, які підсилили тодішні позиції православної культури, вивели її на новий рівень. Це була, власне, його мета, основне завдання, яке перед собою ставив князь Острозький. Він чітко бачив, що в межах нової держави, Речі Посполитої, у складі якої опинились українські землі, православна культура і православна церква відверто програють, тому що не мають своєї інтелектуальної еліти, яка б їх захищала і виступала в інтересах православного населення країни. Власне, задля того й була створена академія — освітній центр, що взорувався на європейський формат освіти того часу. Це був певною мірою політичний проєкт князя для підтримки православної культури, православної церкви і її вірян».
Перша світська школа на українських землях — в Острозі
Розкажіть, будь ласка, докладніше про створення Академії і організацію навчального процесу в цьому освітньому закладі.
Поява Острозької академії ознаменувала, що на українських землях з’явився фактично новий формат освітнього закладу. Князь Василь-Костянтин запросив до Острога вчених із різних країн, причому їхнім основним завданням був переклад біблійних текстів, тому що він хотів видати повний текст Біблії церковнослов’янською мовою. І, позаяк при його дворі зібралась така плеяда видатних людей, вчених, знавців мов, звісно, це спонукало Василя-Костянтина використати їхній інтелект і на благо православної молоді.
Так, в 1576 році в Острозі постала академія. Її викладачами були непересічні люди, що мали за плечами європейські університети, наприклад, Ян Лятош, астроном, доктор медицини, математик, випускник Краківського університету; грецький вчений Кирило Лукарис, що певний час був ректором в Острозі, згодом став Константинопольським патріархом. Свого часу він закінчив Падуанську академію, її випускником був також викладач Никифор Парасхес-Кантакузен.
Острозька академія поєднувала в собі всі ступені освіти: початкову, середню і вищу. Традиційно для XVI століття навчались у ній лише хлопці. Це фактично перша світська школа на українських землях. Тобто вперше освітній заклад не був напряму підпорядкований церкві: не при храмі чи монастирі, а окремо існувала школа зі своїм приміщенням, викладачами та студентами.
Які дисципліни викладали в академії?
Обов’язковими для вивчення були грецька, латина й давньоєврейські мови, як мови Святого Письма. Плюс в Острозі включили до їх числа й церковнослов’янську. Викладали в академії сім вільних наук, ті самі предмети, які вчили в тогочасних європейських школах. Зокрема, тривіум, тобто три науки про слово: граматику, риторику й діалектику. І квадривіум, предмети про числа — арифметику, геометрію, астрономію, музику.
У вищій школі додавалась медицина, богослов’я і філософія. Така програма навчання наближала академію до формату європейських освітніх закладів, коли є коло людей, які займаються якоюсь науковою діяльністю і навчають молодь. Цей факт дає нам змогу зрозуміти, звідки все-таки народилася освіта такого типу на українських землях. І попри те, що Острозька академія проіснувала недовго, усього 60 років, і по смерті князя, на жаль, не знайшлося нікого, хто б на належному рівні підтримував її як православний заклад, головна справа всього життя Василя-Костянтина не зникла безслідно. Його задум знайшов своє продовження у форматі Київської братської школи, потім Києво-Могилянської академії. А люди, які стояли біля витоків Могилянки, свого часу були нашими випускниками, як, наприклад, перший ректор братської школи Іов Борецький. Втім, якщо ми говоримо про академію, варто згадати ще один архіважливий проєкт князя Василя-Костянтина, який запрошені ним учені паралельно втілювали в життя. Мова йде про переклад і видання Біблії церковнослов’янською мовою.
Як це відбувалось?
Переклад Святого Письма — складний і дуже затратний процес.
Це стосується як фінансового, так і адміністративно-менеджерського аспектів. Князь Василь-Костянтин зібрав величезну бібліотеку біблійних текстів та запросив в Острог високоосвічених людей різного віросповідання і походження, аби вони могли фахово здійснювати переклад із сакральних на той час мов — грецької, латинської, давньоєврейської, на церковнослов’янську. Так при дворі князя Острозького сформувався науковий осередок, завдяки роботі якого 1581 року побачила світ Острозька Біблія. Тому маємо цьогоріч ще один ювілей — 445 років із часу виходу першого повного перекладу книг Святого Письма, тобто Старого й Нового Заповіту церковнослов’янською мовою. Князь Василь-Костянтин розіслав її по всьому світу, зокрема Константинопольському патріарху, Папі Римському, першим особам європейських держав. Поява друкованого тексту Святого Письма церковнослов’янською мовою засвідчила новий рівень розвитку православної книжної культури.
Відродилась разом з Україною
Коли відродилась Острозька Академія? Чия була ідея повернути її із забуття?
Не можна сказати, що академія зникла безслідно. Результати її діяльності досліджували науковці. Однак для широкого загалу історія цього навчального закладу не була відома. І коли з’явилася ідея відродити академію, взагалі мало хто розумів, про що йдеться. Та й умов таких, як в Острозі XVI століття, на той час не було. Загалом, на мою думку, історія відродження академії ще більш фантастична, ніж історія її заснування і діяльності. Острог 90-х років минулого століття — уже не князівське столичне місто, резиденція Василя-Костянтина Острозького. У перші роки Незалежності України взагалі було надзвичайно важко матеріально, і на початку мало хто сприймав всерйоз цю ідею. Але дорогу осилить той, хто йде, навіть маленькими кроками. Група ентузіастів-острожан вірила в ідею відродження освітнього закладу і просувала її на всіх рівнях, у всіх кабінетах. Потім до них долучилися науковці Києво-Могилянської академії. Як бачите, тут простежується дуже гарна історична паралель, бо тепер уже Могилянка допомогла відродитись Острозькій академії. Згодом до ініціативної групи приєднався Микола Жулинський, тодішній віце-прем’єр України з гуманітарних питань. Вони разом переконали Президента Леоніда Кравчука в 1994 році підписати Указ про відродження академії в Острозі.
Починати нове завжди важко. Що було далі?
Після Указу Президента треба було розвивати навчальний заклад у порожніх приміщеннях. І тут варто віддати належне нашому першому колективу і нашому ректорові Ігорю Демидовичу Пасічнику, який віддав академії 30 років життя. Він із невеличкою кількістю викладачів, таких же ентузіастів, які приїхали з різних міст і жили в гуртожитках разом зі студентами, почав відроджувати академію. І спершу було дійсно дуже важко: не вистачало коштів, не було ані інфраструктури, ні меблів та підручників. Але академія швидко розвивалась, і це мало глибокий історичний сенс, бо відроджувалась вона в час відродження України. Люди, які сюди приїхали, розуміли, до чого вони дотичні.
І з 1994 року й до сьогодні академія пройшла колосальний шлях відродження. Починали з півтори сотні студентів, трьох спеціальностей і трохи більше десятка викладачів.
У жовтні 2000 року виш отримав статус національного університету. На сьогодні в НУ «Острозька академія» навчається 3 тисячі студентів з усієї України, виш має понад 25 спеціальностей, 5 інститутів, колишніх факультетів. В університеті працює до 250 викладачів, кандидатів наук та професорів. Нинішній ректор — Едуард Михайлович Балашов, теж наш колишній випускник. До слова, нещодавно Національний університет «Острозька академія» підтвердив свої високі позиції на національному та світовому рівнях, увійшовши до міжнародного рейтингу HE Higher Education Ranking 2026. За результатами оцінювання університет посів 7 місце серед 30 українських закладів вищої освіти та 104-те місце серед 507 університетів світу.
Наскільки мені відомо, давні приміщення Острозької академії не збереглись. Яка ситуація нині з інфраструктурою університету?
На жаль, про місце колишнього приміщення академії нагадує лише пам’ятний знак поруч із замком.
Не стало князів Острозьких, і місто перестало бути інтелектуально-освітнім центром. Не забуваймо, що в кінці XVIII століття Острог став частиною царської росії, на початку XX увійшов до складу Польщі, потім радянська окупація, далі Друга світова війна і знову радянський час. Це дуже позначилось на забудові міста. Відроджений університет оселився в комплексі будівель, що формувався, починаючи із середини XVIII століття, зокрема приміщення колишнього монастиря капуцинів. Власне, з відродженням академії пов’язане також і відродження його історії. Сьогодні в НаУОА функціонує університетський музей, який фіксує інформацію і про минуле академії, і про людей, які тут жили і працювали, і про історію будівель.
Музей як підрозділ Академії
А коли його відкрили?
Ідея його заснування виникла в Петра Зотовича Андрухова, одного з ініціаторів відродження академії. Він розпочав збір матеріалів для створення експозиції. А в 1997 році відкрилась перша зала нашого музею в центральному корпусі. Його очолила Ярослава Бондарчук. До слова, музей — не окрема установа, а підрозділ нашого вишу. Ярослава Віталіївна активно розвивала музей, вела пошукову роботу, створювала нові експозиції. Поступово з однієї зали виник цілий музейний комплекс.
Тобто, фактично, з 97-го року ми в постійному русі. У нас постійно з’являються нові експозиції, колекції, відкриваються нові локації. Можна сказати, що музей став невід’ємною частиною іміджу університету. Досить часто академію тепер сприймають не тільки як навчальний заклад, а як туристичний об’єкт. Сюди можна приїхати й дізнатись багато нового.
Це така своєрідна зовнішня комунікація університету з відвідувачами, туристами та гостями міста. Ми давно із цим працюємо. Я очолюю музей із 2010 року і фактично за цей час нам теж вдалося зробити багато цікавих проєктів. Зокрема, до повномасштабного вторгнення в університеті функціонувала дуже якісна підземна мистецька галерея. Ми оновили експозиції по історії Острозької академії та відкрили низку нових. І насправді планів у нас ще дуже багато. До слова, усім, хто приїздить до академії, обов’язково проводимо екскурсію музейним комплексом. Завдяки цьому люди дізнаються історію вишу та його сучасне покликання, тому що університет фактично є не тільки місцем, де студенти здобувають освіту і формують свій світогляд. Це якраз місце збереження цінних артефактів, колекцій, історичних документів.
А де, до речі, брали експонати?
Це теж цікава історія. Справа в тому, що практично всі колекції, які в нас є — це подарунки. Тобто елементи співпраці з українським суспільством, меценатами, які довіряли свої цінні колекції нашій інституції як місцю, де вони будуть зберігатися, досліджуватись і популяризуватись. На жаль, зараз деякі з початку повномасштабного вторгнення росії не експонуються. Але загалом ми даємо доступ до їхніх оцифрованих версій. Це фактично формування такої університетської спадщини, коли виш опікується колекціями, які можуть бути не дотичні до його минулого, але є дуже цінними для історії нашої культури. Зокрема, у нас зберігаються 600 одиниць художнього фонду — дуже цікавих картин, ікон, скульптур. Маємо колекцію стародруків і рідкісних книг, яка теж сформована завдяки подарункам небайдужих людей.
А чи можете порівняти, наприклад, скільки до війни за рік приїжджало в музей туристів і зараз?
Давайте візьмемо дані ще з «доковідного» часу. У 2017–18 роках ми приймали до 14 тисяч відвідувачів за рік. Для маленького Острога це дуже високий показник. Така кількість людей мешкає в місті. Потім був перший рік ковіду, коли майже не було екскурсій, бо вони були заборонені. На наступний рік ми старалися і проводили, і в нас були відвідувачі. Потім почалася повномасштабна війна — і знову спад. Але крайні два роки ми фіксуємо по 7 тисяч відвідувачів у рік. Це дуже обнадіює. Практично щодня в сезон у нас є екскурсії. І, до слова, якраз перед розмовою з вами на екскурсію записались два британці, які постійно приїжджають до Острога. Вони співпрацюють із нашими волонтерами, допомагають Збройним Силам України й передають їм на передову автівки. Це дуже тішить.
Книгозбірня — за кошти благодійників з України та діаспори
І наостанок ще розкажіть про бібліотеку.
Книгозбірня НаУОА — серце університету. Коли академія почала відроджуватись, тут налічувалось лише декілька десятків книг. Треба було швидко їх зібрати, щоб студенти мали на чому вчитися. Вдалося це зробити завдяки невтомній роботі ректорату й меценатам, які почали передавати для університету власні бібліотеки. Невдовзі для книжок у невеличкому приміщенні забракло місця. Й у 2006 році був реалізований амбітний проєкт із будівництва нової бібліотеки. Це дуже красива споруда. Перший ректор НаУОА Ігор Демидович Пасічник удостоєний державної премії в галузі архітектури за цей проєкт. Причому бібліотека збудована без жодної копійки державних коштів, її звели теж за гроші меценатів. На стіні книгозбірні є дошки, де викарбувані золотими літерами імена цих благодійників. І якщо уважно почитати, то більшість із них — це українці з-за кордону. Тобто бібліотека збудована фактично силами всієї української діаспори світу. Це дуже важливий момент для нас, тому що історія відродження академії — історія величезної кількості людей. Тих, які вірили в ідею її відродження, які вірять зараз і допомагають нашим студентам.
Саме університет дав друге життя Острогу. Завдяки академії сюди приїжджає дуже багато людей. Місто молодіє, недарма його називають «Молодіжною столицею України». Це своєю чергою дає можливість розвиватися малому бізнесу в місті. Плюс академія є бюджетоформувальною для Острога. Тобто фактично ми називаємо Острог «місто-університет».
І це ламає стереотип, що такі виші завжди мають бути великими й лише у великих мегаполісах. Це суто радянське минуле, коли створювалися університети-гіганти по 40–50 тисяч студентів у містах-мільйонниках, а по великому рахунку у світі практика ось таких міст-університетів дуже поширена.
І ми чи не єдині в Україні, коли маленький населений пункт має свій університет, який входить у п’ятірку-десятку лідерів серед кращих класичних університетів держави. А ще Острог — місто з унікальною енергетикою, зі своїм ритмом, це атмосферна туристична локація зі збереженими архітектурними пам’ятками, зведеними князями Острозькими за зразками оборонної архітектури Європи, такими як замок-донжон, барбакани (Луцька й Татарська вежі). Тому це гарна історія і вона варта того, щоб про неї знали.
Текст: Людмила Приймачук
Фото: Людмила Приймачук, Анастасія Хеленюк
Редакторка українського тексту: Анастасія Занузданова
Редакторка англомовного тексту: Гелен Льюїс
