З 12 по 16 травня у Відні відбудеться ювілейний 70-й конкурс «Євробачення». Україну на ньому буде представляти LELÉKA з піснею Ridnym. Спеціально для «Маяка» Вікторія Лелека розповіла ексклюзивні подробиці зі свого життя та творчості, а також поділилася тим, що саме для неї означає участь у найвідомішому пісенному конкурсі та як саме вона готується до нього.
Після перемоги у Нацвідборі хотілося усамітнитися
Сьомого лютого в Україні відбувся Національний відбір на «Євробачення» — результати виявилися багато в чому неочікуваними для прихильників цього конкурсу. Його виграла не відома співачка Jerry Heil, не досвідчені Khayat чи Laud, які вже неодноразово намагалися пройти нацвідбір. Переможницею стала LELÉKA — артистка, яка своєю тендітністю та природністю створила контраст зі звичними образами «королеви сцени», впевнених, що можуть підкорити будь-яку аудиторію.
«Я не була людиною, яка з дитинства мріяла про сцену “Євробачення”, але з часом думки про це почали з’являтися, — зізнається Вікторія Лелека (справжні ім’я та прізвище засновниці та солістки проєкту LELÉKA — Авт.). — Багато слухачів писали під моїми відео, що саме цей голос мав би представляти Україну на конкурсі. Під час оголошення результатів Нацвідбору мій мозок просто виключився, і найперше, чого мені хотілося — побути наодинці з собою, прожити цей момент. Саме тому я вдячна всім тим, хто привітав мене і побажав наснаги та надихнув на подальший шлях з великою турботою про мій емоційний стан».
Одразу після тієї перемоги посипалися запитання: так хто ж вона, ця LELÉKA? Живе в Берліні — то чи має право представляти Україну на міжнародному конкурсі? З точки зору правил — так. А ось щодо моральної, або радше психологічної, сторони питання? Тема «виїхали – залишилися» є достатньо болючою для українців зараз, під час війни з росією. Українці, які прийняли рішення залишатися в рідній країні, часто достатньо чутливо реагують на тих, хто прийняв рішення виїхати після початку повномасштабного вторгнення. Вікторія переїхала до Німеччини через особисті обставини більше десяти років тому. Разом з тим, так само, як лелеки повертаються навесні у рідні краї, в Україну цьогоріч повернулась LELÉKA з піснею Ridnym.
У Європі знайшла можливості для професійного розвитку
До переїзду за кордон були дитинство у Першотравенську Дніпропетровської області та студентська юність у Києві.
«Я народилась і виросла в Україні, у шахтарському регіоні, більшість моїх родичів була пов’язана з шахтарською працею, — згадує Вікторія Лелека. — Водночас я зростала в дуже творчій родині: мій батько — хореограф, а мама працювала в театрі художницею по світлу. Саме ця атмосфера сформувала мене як музикантку. У мене є також німецьке коріння, тому переїзд до Німеччини став для мене можливістю відновити цю частину родинної історії — через мову, культуру та освіту. Але якщо говорити про самоідентифікацію, я відчуваю себе українською артисткою. Моя музика, мова пісень, фольклорні мотиви — усе це походить з української культури».
Cвого часу переїзд до іншої країни співпав зі змінами в особистому житті: Вікторія поїхала до Німеччини разом з першим чоловіком. Згодом вони розлучилися, але у Європі дівчина тоді побачила гарні можливості для професійного розвитку — вже не як актриса, якою вона була у Києві, а як музикантка.
«Мені було важливо опинитися в середовищі, де можна вільно експериментувати, вчитися новому, працювати з різними музичними культурами і не обмежувати себе одним форматом звучання, — пояснює Вікторія. — Я навчалася в Дрезденській консерваторії. Це середовище з високою вимогливістю до техніки, музичного мислення, ансамблевої роботи. Це той випадок, коли ти мусиш розуміти гармонію, форму, ритм, історію стилю. І водночас там дуже підтримують пошук власного звучання. Там я отримала ступінь бакалавра на факультеті джазового вокалу, а згодом здобула магістерський ступінь на композиторському факультеті. Після цього продовжила свій шлях “вічної студентки” в кіноуніверситеті Бабельсберг ім. Конрада Вольфа в Потсдамі для здобуття ступеня магістра на кіно-композиторському відділенні».
Завжди співала українською та багато волонтерила
У 2016 році Вікторія заснувала етноджазовий гурт LELÉKA та почала свій активний музичний розвиток. Разом зі своїми музикантами випустила п’ять альбомів, виступала на провідних європейських фестивалях та гастролювала в Німеччині, Україні, Франції, Польщі, Австрії, Чехії, Бельгії, Швеції, Швейцарії та інших країнах. Особливо приємно було те, що гурт був відзначений низкою престижних міжнародних нагород і номінацій.
Це відкривало перед Вікторією нові можливості та надихало на подальший розвиток. Але аж ніяк не сприяло відокремленню або відчуженню від рідної країни.
«Попри успіх у Європі, я постійно була в українському контексті, приїздила з концертами до України, говорила про Україну на міжнародних майданчиках, де мала честь виступати, — наголошує дівчина. — Взагалі, основа моєї творчості — це робота з живою українською традицією, її осучаснення та переосмислення. Усі пісні, які ми створювали з LELÉKA, написані та звучать українською мовою. Попри те що мені неодноразово пропонували змінити вектор, перейти на більш універсальну мову, ми продовжили свій шлях як популяризатори української культури в європейському контексті».
Варто додати, що після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну співачка почала дуже активно волонтерити. Тоді до Німеччини переїхало багато біженців з України, і дівчина з відкритою душею та великим серцем намагалася допомогти кожному, хто до неї звертався. А дзвінки та звернення йшли нескінченним потоком. У якийсь момент Вікторія відчула, що в неї вже немає ані часу на заняття музикою, ані сил на підтримку в належному стані власного здоров’я. Тоді вона зрозуміла, що задля того, щоб бути ефективною, потрібно контролювати власний стан. На щастя, вдалося зупинитися майже за крок до повного виснаження.
Пісня Ridnym — про перехід від темряви до світла
Підготовка до Нацвідбору на «Євробачення-2026» стала для Вікторії ще одним випробуванням на міцність. Коли марафон добіг кінця і вона отримала хоча й не зовсім очікувану, але все ж таки омріяну перемогу, попереду одразу з’явився інший, ще більш виснажливий забіг. Травневий фінал у Відні. Після перемоги у Нацвідборі співачка зізналася, що мріє про хоча б короткотривалий відпочинок в горах, щоб набратися сил перед вирішальним виступом. Але не все так склалося, як гадалося.
«Відпочинок — це, звісно, важливо. Але наразі головне для мене — це підготовка до виступу у Відні. Адже на кону стоїть представлення країни на великому міжнародному майданчику. Конкурс “Євробачення” — це насамперед шоу, і глядачі очікують вау-ефекту. Тому ми працюємо над тим, щоб виправдати ці очікування. Я лишаюся в Україні, адже тут вся моя команда, і для мене дуже важливо зберігати цей коннект, мати можливість бачитися, обговорювати, ділитися.
Щодо безпосередньої підготовки до виступу, наразі у житті Вікторії багато чого відбувається паралельно. А саме — репетиції з режисером та командою, проби гриму та зачіски, ґрунтовна робота зі стилістами щодо хідників в межах подій та образу для фінального номера. Крім цього ведеться ще багато підготовчої роботи — технічної, організаційної, комунікаційної. Співачка разом зі своєю командою вже запланувала декілька міжнародних подій, зокрема офіційні pre-party в Амстердамі та Лондоні, де пісня Ridnym вперше прозвучить наживо для міжнародної аудиторії.
«Мої музиканти — вільні, творчі люди, кожен з яких має свою зайнятість поза проєктом LELÉKA, тому наразі складно спрогнозувати, як все буде розвиватися після конкурсу. В контексті «Євробачення» я представляю себе як сольну виконавицю, тому наша діяльність як гурту на паузі до того моменту, коли я повернуся з Відня. Хлопці все розуміють і щиро вболівають за мене».
Під час спілкування з пані Вікторією я не могла не запитати й про те, в чому вона бачить головну місію свого виступу на «Євробаченні-2026»? Що це для неї — шанс як для музиканта розвинути свою кар’єру в Європі або щось більше?
«Для мене це не просто музичний конкурс, а можливість показати українську культуру в сучасному звучанні — глибоку, сильну і живу. Пісня Ridnym говорить про внутрішній перехід, про момент, коли страх і темрява відступають і перетворюються на силу і світло. Для мене дуже важливо, щоб через цю музику люди відчули щось дуже людське й універсальне. Звичайно, для музиканта конкурс “Євробачення” — це також можливість для подальшого розвитку кар’єри. Але найголовніше для мене — щоб голос України прозвучав чесно і сильно. Щоб люди в Європі відчули емоцію, яка стоїть за цією піснею».
Текст: Юліанна Кокошко
Фото з особистого архіву Вікторії Лелеки
Редакторка українськомовного тексту: Анастасія Занузданова
Редакторка англомовного тексту: Гелен Льюїс
