«Нічого про нас без нас» — саме ця фраза стала наскрізною темою Refugee Changemakers Forum 2026, який організували The Entrepreneurial Refugee Network (TERN), Cambio Consultancy та Herbert Smith Freehills Kramer LLP. Форум об’єднав підприємців із досвідом вимушеного переселення, донорські організації, політиків, інвесторів, а також лідерів громад, щоб знайти відповідь на одне запитання: як зробити так, аби люди з досвідом вимушеного переселення не лише брали участь в обговореннях, а й долучалися до ухвалення рішень?
Форум відбувся в лондонському офісі Herbert Smith Freehills Kramer. Програма поєднала ключові виступи, панельні дискусії, нетворкінг, Pitch Rooms, де учасники програми TERN Changemakers презентували ідеї створення бізнесів, опісля були інтерактивні робочі групи, присвячені пошуку практичних рішень.
Протягом дня спікерки та спікери неодноразово наголошували: людей із досвідом вимушеного переселення варто сприймати не лише як отримувачів допомоги. Вони засновують бізнеси, створюють робочі місця, розвивають громади та пропонують рішення, засновані на власному досвіді, який є не менш цінною експертизою, ніж академічні знання чи професійний стаж.
Співведучими форуму стали Лукас Фартінг, який очолює TERN Changemakers — програму підтримки понад 70 організацій, заснованих біженцями, — та Пітер Пташко, засновник і генеральний директор Cambio: House of Social Change.
Захід модерував Алі Ґадері, засновник Babylon Migrants Project, що працює з молодими людьми, допомагаючи їм розвивати лідерські навички через творчі проєкти.
Від самого початку стало зрозуміло: головна тема форуму — не те, як ще краще підтримувати людей із досвідом вимушеного переселення. Йшлося про інше — як зробити організації, засновані біженцями, повноцінними партнерами у формуванні державної політики, розподілі фінансування та виробленні довгострокових рішень.
Відкриваючи форум, Пітер Пташко наголосив, що цей день має стати не черговим майданчиком для дискусій, а початком реальних змін.
«Дія — одна з головних тем сьогоднішнього дня. Цей форум важливий тому, що він не лише про розмови. Люди в цій залі, серед яких багато біженців, — це підприємці, лідери й люди, які ухвалюють рішення. Якщо ми хочемо рухати вперед британську економіку та суспільство, нам потрібні лідерство й підприємництво людей із числа біженців».
Саме ця думка стала лейтмотивом усіх подальших виступів.
Ключовим спікером форуму став доктор наук Нік Котеча— підприємець, інвестор і засновник Morningside Pharmaceuticals. У своїй промові він поєднав історію вимушеного переселення власної родини з роздумами про підприємництво, стійкість і лідерство.
На його думку, люди, які змушені починати життя з нуля, не втрачають найціннішого — свого досвіду, знань і навичок.
«Ніколи не недооцінюйте те, що вже маєте із собою: досвід, знання, досягнення та навички. Вас визначає не те, що ви втратили, а те, на що ви здатні й чого зрештою досягнете. Якщо є щось, у чому люди з досвідом вимушеного переселення справді сильні, то це вміння адаптуватися – ніколи не недооцінюйте цю силу».
За словами Котечі, шлях підприємця рідко буває легким чи прямолінійним, але саме стійкість, вироблена внаслідок пережитих випробувань, часто стає однією з його найбільших переваг.
Його виступ задав тон усьому форуму. Протягом дня учасниці й учасники знову поверталися до однієї думки: біженці не повинні щоразу доводити, що їм є що запропонувати суспільству. Значно важливіше, щоб вони були присутні там, де ухвалюються рішення, які визначають майбутнє їхніх громад, бізнесів і суспільства загалом.
Дискусія продовжилася під час панельної розмови, яку модерувала Аллі Герка, старша менеджерка програми Business for Good організації Small Business Britain та одна з авторок The Cedar Review — дослідження, присвяченого економічному внеску підприємців із числа біженців у Великій Британії.
До панелі долучилися Ашер Крейґ, генеральна директорка Pathway Fund, Євкай Тарувінґа, засновниця та генеральна директорка Active Horizons, а також Абір АбуГайт, директорка із системних змін у TERN.
Попри різний професійний досвід, усі учасниці говорили про одну й ту саму проблему — людей із досвідом вимушеного переселення все ще надто часто запрошують до розмови вже після того, як ключові рішення ухвалені.
Саме під час цієї панелі прозвучала фраза, яка стала головною думкою всього форуму.
«Nothing about us without us» — «Нічого про нас без нас».
Її озвучила Ашер Крейг, закликавши організації не говорити від імені людей із досвідом вимушеного переселення, а працювати разом із ними та залучати їх до процесу ухвалення рішень.
Для Євкай Тарувінги ця розмова була не лише професійною, а й особистою.
«Минуло двадцять років, але біженці досі стикаються з тими самими труднощами. Організаціям, заснованим біженцями, досі не довіряють, навіть якщо вони роками демонструють результати своєї роботи. А без довіри й довгострокового фінансування неможливо будувати сильні організації.»
До завершення панелі стало очевидно, що попри різні теми виступів усі вони зводилися до однієї думки: справжня участь починається не тоді, коли людині дають слово, а тоді, коли вона отримує можливість впливати на рішення, які визначають майбутнє її громади.
Наступною з промовою виступила Валері Лоломарі — засновниця організації Women of Grace, яка підтримує жінок, що пережили каліцтво жіночих геніталій (FGM/C), та займається просвітницькою роботою серед освітян, правоохоронців і державних установ Великої Британії.
За її словами, особистий досвід надто часто сприймають лише як історію, яку можна розповісти зі сцени, а не як знання, що повинні впливати на ухвалення рішень.
«Участь — це ще не лідерство. Лідерство означає мати вплив там, де ухвалюються рішення. Замість того щоб думати, як інтегрувати біженців у вже існуючі системи, варто запитати себе, як самі системи можуть адаптуватися до їхнього лідерства»
Цю думку продовжив Фуад Аль Каді — генеральний директор консалтингової компанії Shift UP, яка допомагає організаціям переглядати власні підходи до розподілу влади та залучення людей із досвідом вимушеного переселення до ухвалення рішень.
Спираючись на понад десятирічний досвід роботи у сфері громадянської участі в Сирії, Лівані та Великій Британії, він зазначив, що багато організацій готові запросити людей із власним досвідом до дискусії, але не готові змінити саму систему, яка концентрує владу в руках інших.
На його думку, емпатія чи співпереживання не можуть замінити реального залучення людей, які мають власний досвід проходження цих викликів.
Після завершення дискусій на головній сцені форум перейшов від обговорень до практики.
Учасниці та учасники мали змогу відвідати одну з чотирьох презентацій, де свої проєкти презентували дванадцять соціальних підприємств, створених випускницями та випускниками інкубаційної програми TERN Changemakers.
Презентації були розподілені на чотири тематичні напрями. Ростислава Мартинюк, засновниця та головна редакторка Maiak Lighthouse Media CIC, модерувала секцію «Освіта та мова». За напрям Розвиток громад та захист прав відповідав засновник Kwetu Coffee CIC Ентоні Кімані, секцію кар’єрний розвиток, працевлаштування та підприємництво модерувала консультантка, психотерапевтка та засновниця STEP TO EMPOWER CIC Ганна Замостна, а інновації та здоров’я — засновниця DobroDIY CIC Галина Скворцова.
Завершальним етапом форуму стали чотири інтерактивні робочі групи, під час яких учасниці та учасники перейшли від обговорення проблем до пошуку конкретних рішень. Дискусії були присвячені фінансуванню організацій, заснованих біженцями, розподілу влади та відповідальності, побудові рівноправних партнерств і зміні суспільних наративів про вимушене переселення.
Озираючись на програму форуму, легко помітити, що його головний принцип реалізували не лише у виступах, а й у самій організації заходу. Ключові промови, панельні дискусії, презентації і робочі групи модерували люди, які самі мають досвід вимушеного переселення. Навіть обід для учасників приготувала й подавала родина з Узбекистану.
Саме тому гасло «Нічого про нас без нас» стало не просто головною цитатою форуму, а його практичним втіленням.
Людей із досвідом вимушеного переселення запросили не лише поділитися власними історіями — вони модерували дискусії, презентували ідеї власних бізнесів, очолювали робочі групи, дискутували з представниками влади, бізнесу та донорських організацій і разом із ними шукали рішення, які можуть вплинути на майбутнє всього сектору.
Текст: Роса Мартинюк
Фото: Вікторія Чікало
