24 лютого 2026 року Лондон знову «заговорив» напідтримку України. На Trafalgar Square зібралися тисячі людей, щобвідзначити чотири роки спротиву повномасштабному вторгненню росії. Центральнаплоща британської столиці перетворилася на простір пам’яті й солідарності: синьо-жовті прапори, свічки та світло ліхтариків у руках учасників.
Акція Voices of Ukraine була присвяченане лише вшануванню жертв війни, а й нагадуванню світові: боротьба триває іпідтримка України залишається необхідною.
«Коли світ втомлюється або замовкає, агресор отримує простір для нових злочинів», — підкреслили організатори.
Подія стала частиною міжнародних вшанувань, які відбувалися по всьому світу цього дня. Мітинг об’єднав українську громаду, британців і партнерів з інших країн. Серед присутніх були посли 15 держав і парламентарі Сполученого Королівства. Вони підтвердили, що підтримка України у сфері безпеки, оборони та відбудови залишатиметься незмінною.
Також до учасників звернувся Посол України у Великій Британії Валерій Залужний. У своїй промові він підкреслив:
«Це дата, яку ми не вибирали, але згадуємо цей день як час, коли всі ми стали іншими. Ми прийняли виклик і обрали боротьбу, щоби бути вільними. Поки ми боремося — ми будемо жити».
Натовп відповів оплесками.
Поруч стояли родини з дітьми, волонтери, студенти, військові у відпустці. Багато хто тримав портрети загиблих, як нагадування про ціну свободи. Ця пам’ять відчувалася і у мистецькій частині вечора.
На сцені виступила Руслана Лижичко. Її пісні підхопила площа, а тисячі ліхтариків освітили простір перед Національною галереєю.
До заходу також долучилася відома німецька оперна співачка Фредеріке Крум, яка виконала композицію, присвячену 24 лютого.
Зі сцени лунали свідчення військових і цивільних, а також листи з фронту. Їх читали британські та українські актори, надаючи словам живої інтонації та емоційної сили. Площа слухала в тиші — і кожна історія ставала спільною пам’яттю.
Авторка тексту: Каріна Воловідник
Фото: Каріна Воловідник, Дмитро Маленко (головне фото)
Редакторка україномовного тексту: Анастасія Занузданова
