У мальовничому Стемфорді, старовинному містечку в графстві Лінкольншир, серед кам’яних будинків та затишних вуличок, щотижня збирається група жінок — вони приходять не тільки, щоби пов’язати разом, але й обговорити останні новини, підтримати одна одну, поділитися чимось своїм і допомогти Україні. У Stamford Unity Centre на мене вже чекали: на дверях — білий аркуш із написом «A special welcome to Rosa» (Ласкаво просимо, Роса. — англ.).
Невеликий жест, який одразу створює відчуття дому.
Клуб, де в’яжутьне лише речі, а і спільноту
Цей клуб — не тільки про спиці та нитки. Він про людяність, підтримку і про те, як маленькі добрі справи здатні змінювати життя. Допомагаючи Україні, його учасниці допомагають і одна одній: ніхто не почувається самотнім, новачки знаходять друзів, а щотижневі зустрічі стають для багатьох життєвою опорою. Ритм спиць тут перетворився на мову турботи та підтримки.
Перша, кого я бачу, — жінка в стильних широких джинсах та худі із гербом та синьо-жовтим прапором, зі світлим волоссям, підстриженим під каре. Її звати Фіона Паркер, вона творчиня проєкту й серце цього клубу.
«У місті мене знають як людину,яка шиє, —усміхається вона. — Багато хто думає, що шиття і в’язання — майже одне й те саме.Два роки тому до української церкви святої Ольги хтось приніс понад 160 мотків пряжі — усі одного кольору. Там не знали, що з ними робити, і звернулися до мене. Я забрала… хоча й сама не знала, що з того вийде. Але подумала: якщо відмовитись від можливості — другої не буде. А коли побачила новини з фронту, зрозуміла, що не можу лишатися осторонь. І тоді вирішила зібрати місцеву громаду навколо спільної справи для України».
Так з’явилася в’язальна ініціатива, яка сьогодні охоплює кілька груп у Стемфорді.
Кому в’яжуть у Великій Британії
Щотижня жінки збираються, щоби поспілкуватися і створити чергову партію речей. Вони в’яжуть шапки, светри, шкарпетки для воїнів ЗСУ, іграшки для дітей, ковдри для внутрішньо переміщених осіб та людей похилого віку.
«Ми співпрацюємо з українськими організаціями, — розповідає Фіона. — Sustain Ukraine розподіляє наші речі по дитячих лікарнях і притулках. H.U.G.S. передає їх молоді в межах програми SMART — для тих, хто виїхав із небезпечних регіонів. Для літніх людей у шелтерах ми в’яжемо теплі ковдри та светри. А військові отримують шапки, шкарпетки й ковдри».
Лише цієї суботи клуб відправив до Sustain Ukraine 78 кілограмів в’язаних виробів та гуманітарної допомоги. Для невеличкої групи волонтерів — це майже рекорд.
Коли допомога стає спільним сенсом
Проєкт допомагає і тим, хто приходить сюди в’язати.
«Я давно в’яжу, і раніше відвідувала клуб в’язання в місцевій бібліотеці, навіть викладала там. Але зараз приходжу сюди, тут відчуття зовсім інші, — ділиться Сара Девіс, учасниця клубу. — Коли знаєш, що речі поїдуть до людей, які реально цього потребують, на душі стає тепло. Фіона разом з ідеєю в’язального клубу, принесла в життя учасників відчуття наповненості та потрібності».
У Стемфорді нині працюють чотири групи Knit & Natter. По неділях жінки збираються у Unity Centre, у понеділок — у будинку для літніх людей Welland Mews, тут збираються тільки мешканці закладу, у середу ввечері — у спортивному комплексі Borderville, а в п’ятницю вранці — у місцевій бібліотеці — ця група переповнена та більше не приймає нових учасників.
Серед учасниць не лише британки, а й українки, які знайшли прихисток у Великій Британії після початку повномасштабної війни.
«У Стемфорді дуже тепла й активна українська спільнота, — каже Фіона. — Ми дружимо, разом ходимо на уроки англійської, організовуємо зустрічі, співи, танці, майстеркласи. Це справжня родина».
«Тут я відчуваю, що потрібна»
Поруч зі мною сидить Галина, українка, яка в’яже акуратними й точними рухами. Вона приїхала до Британії після початку війни й живе тут із донькою.
«Моя англійська ще слабка, — каже вона з усмішкою. — Але тут зі мною говорять мовою доброти. Я відчуваю себе частиною цього місця, тут знайшла друзів-місцевих, практикую іноземну».
У теплу пору року клуб надсилає ковдри,які зігрівають людей у підвалах під час тривог. Взимку — теплі речі: шапки, рукавиці, светри. Фіона каже, що відправки роблять один-два рази на місяць, інколи разом з організацією HOUF (Helping Our Ukrainian Friends).
«Наші речі легкі, тож доставка недорога. А ярмарки та збори допомагають покривати витрати», — пояснює вона.
Теплі речі, теплі думки
Найбільше Фіону надихають звістки з України.
«Коли бачиш фото дітей у наших светриках — це неможливо передати словами. Ти розумієш, що навіть у маленькому місті можна зробити щось велике».
Минулого тижня клуб узяв участь у Різдвяному ярмарку крафтярів у Стемфорді — тут уже активно готуються до свята. Продавали в’язані шапки,ковдри,різдвяні прикраси, збирали кошти на доставку та нові матеріали. Допомагали й українці, які нині живуть у місті.
І здається, що в кожній петлі, у кожному вузлику цих речей вплетена віра — у тепло, у людей, у перемогу.
Текст та деякі фото: Ростислава Мартинюк
Фото: архів Фіони Паркер
Редакторка англійської версії: Гелен Льюїс
Редакторка української версії: Анастасія Занузданова
