Завдяки підтримці батьків молодь із синдромом Дауна в обласному центрі Волині живе повноцінним життям: вони працюють, волонтерять, займаються спортом, танцями, вокалом, а їхній досвід переймають в інших містах.
«Сонячні» юнаки Валентин Новосад і Андрій Мельник — справжні знаменитості в Луцьку. Хлопцям, які ось уже сьомий рік працюють офіціантами в кав’ярні-кондитерії «Старе місто», часто замовляють кейтеринг та доставку; їх запрошують на майстеркласи і флешмоби. Ці юнаки із синдромом Дауна — постійні учасники благодійних ярмарків зі збору коштів на ЗСУ. А у вільний час вони разом із такими ж «сонячними» друзями відвідують театральну студію, співають та активно займаються спортом. Валентину та Андрію, які дружили ще змалку й навчалися разом, допомогли реалізувати себе в житті їхні мами.
Відкрили власну справу, щоб сини працювали
«Коли наші діти ходили в школу, ми вже переймались питанням, що вони будуть робити по закінченню навчання, — згадує мама Андрія Олена Мельник, голова правління ГО “Батьки дітей із синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку”. — Таким молодим людям нема чим займатися в дорослому житті, бо їх вкрай важко працевлаштувати».
Завдяки зусиллям обох мам їхнім синам вдалося здобути професійно-технічну освіту. Андрій здобув фах фотографа, Валентин — майстра ресторанного обслуговування. Втім, із працевлаштуванням виникли проблеми. Проаналізувавши ситуацію і дізнавшись, як молодь із синдромом Дауна успішно працює в Польщі, отримавши необхідні знання на тренінгах із соціального підприємництва, мами хлопців вирішили ризикнути і відкрити власну справу. Так, у січні 2020 року в Луцьку з’явилося соціальне підприємство: інклюзивна кав’ярня-кондитерія «Старе місто». Це один із перших закладів в Україні, де працюють люди з ментальними порушеннями.
«Не кожен працедавець готовий узяти до себе людину з інвалідністю, — говорить мама Валентина Лариса Новосад. — Треба створювати певні умови й супровід. Ми з Оленою стали першопрохідцями в цьому напрямку й допомагали нашим дітям у всьому. Підтримували їх, і хлопці дуже старалися. Перед тим як почати працювати офіціантами, вони проходили стажування. Коли ми відкривали кав’ярню, то дуже хвилювалися. Сподівались, що люди приходитимуть сюди не через жалість чи із цікавості. Ми зробили це для дітей, аби вони почувалися повноцінними членами суспільства».
З Києва до Луцька — переймати досвід
Втім, час показав, що хвилювалися мами хлопців із синдромом Дауна дарма. Завдяки «сарафанному» радіо та підтримці медіа інклюзивна кав’ярня-кондитерія на Драгоманова, 11 дуже швидко стала популярною в обласному центрі Волині. Спробувати запашну каву зі смачними тістечками та поспілкуватися із завжди усміхненими і привітними «сонячними» офіціантами приходило чимало лучан і гостей міста. Коли завдяки ґранту в закладі з’явилася піч для випікання піци, кількість відвідувачів зросла. А ще в кав’ярні почали проводити презентації книг, зустрічі з відомими людьми, благодійні заходи; місцеві гіди приводили сюди екскурсантів.
«Ми робили все для того, аби наша кав’ярня стала артпростором», — стверджує Лариса Новосад. — І щоб цей артпростір був відкритий для всіх, насамперед людей із ментальною інвалідністю. Власне, із цією метою запрошували сюди на майстеркласи різних митців. І в нас це вийшло. Молоді люди із синдромом Дауна, що нерідко після закінчення школи сиділи вдома, тут мали змогу спілкуватися і знаходити друзів».
За словами Лариси Новосад, коли про їхній інклюзивний заклад дізналися в інших містах, почали приїжджати до Луцька переймати досвід «Сонячної кав’ярні». Нині в шести містах України, серед яких Київ, Харків, Шептицький, Бровари, відкрили подібні заклади, де працює молодь із ментальними порушеннями.
Кав’ярня стала волонтерським хабом
Повномасштабне вторгнення росіян внесло корективи в роботу кав’ярні-кондитерії «Старе місто» й перепрофілювало її. Починаючи з 2022 року, у цьому закладі роблять акцент уже не на проєктах для бізнесу, а на допомозі ЗСУ та вразливим групам людей. А сама кав’ярня перетворилась на волонтерський хаб.
«Ми зрозуміли, що в цей нелегкий час можемо бути більше корисними в інклюзивному волонтерстві, — стверджує Лариса Новосад. — Зокрема, на базі нашого соціального підприємства ми готуємо випічку і продаємо її на благодійних ярмарках. Виручені кошти використовуємо для потреб ЗСУ, закриваємо їхні різні збори. Проводимо майстеркласи з розпису печива за донати для військових. Складаємо для них сухі сніданки. Підтримуємо родини загиблих героїв. І в кожній такій благодійній акції бере активну участь волинська молодь із синдромом Дауна».
Добрим словом згадує «сонячних дітей» директорка Луцького зоопарку Людмила Денисенко. Вона каже, що молоді люди із синдромом Дауна — давні друзі звіринця.
«Спочатку вони просто приходили до нас на екскурсії, — згадує очільниця зоопарку. — Побачивши їхню зацікавленість, почали запрошувати їх на різні майстеркласи, фестивалі, фотовиставки. А під час повномасштабного вторгнення ми вже робили спільні волонтерські проєкти. Зокрема, на День Гарбуза і свято Миколая молодь із синдромом Дауна продавала в зоопарку імбирне печиво та подарункові набори за донати. А коли мій чоловік-військовий був на Сході, вони допомагали пакувати хлопцям гуманітарну допомогу».
Цікавлюся, як тепер взагалі працює кав’ярня-кондитерія. Мами хлопців пояснюють: їхні сини переважно обслуговують виїзні фуршети. І на ці послуги є неабиякий попит.
«Наша організація не раз замовляла в кав’ярні “Старе місто” кейтеринг, — каже фахівчиня з роботи з органами влади БО БФ “Рокада” Волинь Олена Кузьмич. — Нам сподобалося їхнє обслуговування — офіціанти були уважними, щирими і старанними. Для клієнтів це не лише про сервіс, а і про досвід взаємодії — людяний, теплий і справжній. Люди із синдромом Дауна мають ті ж права на працю, самореалізацію та гідне життя. Часто суспільство недооцінює їхні можливості. Коли ми взаємодіємо з ними як із професіоналами, змінюється саме уявлення про норму».
«Шкарпетуйся» — на честь людей з особливостями генетики
Березень для волинських «сонячних дітей» — місяць, насичений заходами до Всесвітнього дня людей із синдромом Дауна (21 березня — Ред.). Їх запрошували на флешмоби, спортивні змагання, просвітницькі лекції, просто посиденьки в колі друзів. А до щорічної акції «Шкарпетуйся», коли на честь людей із такою особливістю генетики одягають різнобарвні шкарпетки, приєдналися десятки установ та організацій.
На одному з таких заходів авторка цих рядків зустріла Валентина Новосада з мамою.
«Ми прийшли підтримати нашу подругу Уляну Сухачевську, яка презентує виставку своїх картин, — каже юнак. — Вона їх малює, продає, а гроші передає на благодійні потреби. Онкохвора дівчинка, якій вона допомогла коштами, уже подолала хворобу. Улянка також підтримує військових ЗСУ».
«Мій син Валентин теж малює, — долучається до розмови Лариса Новосад. — Кілька його робіт ми передали в Бельгію, а звідти нам відправили три автівки для військових. За кордоном багато поціновувачів картини, які малюють люди з ментальною інвалідністю. Ми пишаємося нашими дітьми — вони є прикладом для нас. Вони ставлять собі великі цілі й досягають їх. Наші діти — насправді з необмеженими можливостями».
Авторка тексту: Людмила Приймачук
Фото: Людмили Приймачук та з архіву Лариси Новосад
Редакторка українськомовного тексту: Анастасія Занузданова
Редакторка англомовного тексту: Гелен Льюїс
