Вона — відома французька мисткиня, що працює в жанрі примітивізму. Він — український художник і діючийвійськовий ЗСУ. Вонизустрілися онлайн та спершу розмовляли англійською про мистецтво, після початку повномасштабного вторгнення несподівано зблизилися — результатом цього стала спільна пісня французькою. А невдовзі після цього закохалися, проте стосункам завадила війна — він заявив, що будезахищати Україну від загарбників. Зараз її роботи виставляються в Луцьку, вона вчить українську й переконана, що її доля — бути з Україною, поки він воює. Вона — це Каролін Дайо (Caroline Dahyot), його звати Валерій Губенін. Це — історія кохання крізь призму війни, мистецтва та спільних цілей.
У Луцькувідкрилася виставка французької художниці під назвою «Люди-коти». Мисткиня приїхала в Україну не тільки заради виставки, але й щоби підтримати Валерія. Саме там із неюзустрілася журналістка Людмила Приймачук.
Каролін Дайо — мисткиня, яка працює з текстилем, інсталяцією та просторовими об’єктами. Її роботи в стилі наївного мистецтва експонувались у галереях Франції, Бельгії, Канади та США. В Україну вона привезла свій виставковий проєкт «Люди-коти». Його відкриття пройшло в Луцьку в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК).
«Каролін Дайо — дуже багатогранна художниця, — каже керуюча партнерка музею Леся Корсак. — Вдома, у Франції, вона розписала весь свій будинок: екстер’єр, інтер’єр, дивани, плафони, підлогу, стелю. Люди, які бувають у цій провінції, обов’язково відвідують її дім, який став туристичною Меккою. Усі її твори на тему емпатії і вразливості нашого сучасного життя, у тому числі й нинішній проєкт — “Люди-коти”. Тут коти — це загальний образ усіх тварин, які живуть у світі».
Мисткиня переосмислює взаємини людей і тварин у рамках проєкту «Інший поруч». Це етична ініціатива МСУМК, яка пропонує поглянути на тварину не як на ресурс або власність, a як на друга, партнера, психолога, члена родини.
Малярство як прояв турботи
Як розповіла сама Каролін Дайо, малювати вона почала ще в дитинстві. Мистецтво спочатку було для неї своєрідною формою захисту особистих кордонів.
«Коли я починала розмальовувати свій будинок, в першу чергу йшлося про піклування про моїх сім’ю та дітей, — переконує Каролін. Нині продовжую малювати всіх людей, яких люблю. І тварин — я мала четверо котів, двоє вже померли, але вони залишаються в мене в серці. У моїх роботах є поєднання обох сторін, як і темної, так і світлої, як смерті, так і любові, співчуття».
Малювання допомогло їй вижити, коли чоловік її покинув. І саме воно познайомило з колегою по творчому цеху — львівським художником Валерієм Губеніним: незвичайний будинок Каролін дуже зацікавив українського митця. Як згадує художниця, коли він побачив світлини її оселі в соцмережах, то залишив під цим постом захоплені відгуки. Львів’янину дуже сподобались музичні композиції, які записувала Каролін: свого часу вона створила музичний гурт. Валерій запросив її в друзі у ФБ, і вони почали листуватися.
«Ми спілкуємось із 2014 року, у нас виявилось багато спільних тем: музика, мистецтво, — розповідає Каролін. — У себе на сторінці Валерій здебільшого публікував пости про інших митців, хоча сам є чудовим музикантом та художником. Бувало, ми переписувались годинами, іноді просто вітали одне одного зі святами. Усе змінилось, коли в Україні розпочалась повномасштабна війна. Я тоді одразу зателефонувала йому, запропонувала переїхати до Франції і оселитись у мене вдома. Сказала, що буду рада бачити всіх його друзів. Однак Валерій відмовився — пояснив, що має стати на захист України».
Кордони стосункам не завада
Каролін каже, що дуже хвилювалась за Валерія. Розчулений її турботою, чоловік почав зв’язуватись зі своєю французькою подругою кожної вільної хвилини. А трохи згодом запропонував їй разом записати музичну композицію. Частину пісні про любов мав виконати Валері — так на французький манер називає львів’янина Каролін, потім мала доєднатись вона.
«Я почула його голос, він був просто чудовим, і закохалась у нього — зізнається мисткиня. — Нам вдалось записати цю пісню французькою, вона є на одній із музичних платформ. Відтоді наші стосунки на відстані вийшли на новий рівень. А 2023 року ми вперше зустрілись у Львові. Я дуже вдячна Валері за те, що він мене познайомив з українською культурою. І дуже хочу, щоб Європа більше говорила про Україну».
Каролін каже, що чекає Валерія з війни. А свої почуття відображає в картинах — коханий є на кожній із робіт, які експонуються на виставці. Їхнє листування українська художниця-керамістка Надія Ла Ганза відтворила в кераміці. Ця робота теж увійшла до експозиції. Усі охочі також можуть послухати пісню «Comedie d amour», що виконують двоє митців, яких поєднало мистецтво.
«Ми з Каролін із 22-го року дуже плідно товаришуємо, дружимо, нас познайомив Валерій, мій близький товариш і колега — розповідає львів’янин, художник Віктор Проданчук. — Коли розпочалась війна, вона одразу написала, що готова всіх прийняти у Франції. Поїхала моя дружина з дітьми, Каролін їх дуже гостинно приймала. А коли дізналась, що Валерію потрібні кошти на бронежилет, продала свою картину, підняла на ноги французьких художників. Вона дуже опікується Україною. Це фантастична людина. Уявляєте, за два роки Каролін майже вивчила українську мову! Якщо побільше таких людей буде у світі, які люблять Україну, я думаю, що нам буде легше і швидше перемогти цю орду».
«Каролін — дуже світла людина, вона як квітка, як метелик, — приєднується до розмови дружина Віктора Наталія Євдокименко-Проданчук. — І все, що робить — це від щирого серця. Вона живе в гармонії із Всесвітом. Ми її дуже любимо й тішимося знайомству. Досі пам’ятаю наше перебування вдома в Каролін. Ми бачили її роботи, спостерігали, як вона творить. А ще було неймовірно приємно на сніданок щоранку отримувати свіжі круасани. Виявляється, поки ми спали, Каролін рано-вранці бігла в крамничку своєї подруги і купляла в неї для нас свіжу випічку».
Мета — бути з Україною
До слова, заклад культури, що вибрали в Луцьку для експонування творів французької художниці не є випадковим. Відкритий вісім років тому, МСУМК — найбільший музей сучасного мистецтва в Україні, площею 12 500 м², заснований подружжям Віктора та Лесі Корсаків.
«Його колекція нараховує понад 6000 творів сучасного українського мистецтва: від живопису та скульптури до інсталяцій, відеоарту й експозицій із доповненою реальністю, — розповідає директорка музею Тетяна Репницька. — У музеї є відомий проєкт «Космогонія» — філософсько-мистецький проєкт із найбільшою картиною у світі — понад 2000 м². Він поєднує світло, звук, інтерактив і доповнену реальність. А минулоріч музей Корсаків здобув міжнародне визнання: у 2025 році став лауреатом престижної європейської нагороди European Museum of the Year Award (EMYA), отримавши одну із семи спеціальних відзнак Special Commendations від журі European Museum Forum. У 2025 році на нагороду EMYA було номіновано 42 музеї з 18 держав-членів Ради Європи. Музей Корсаків — єдиний представник України серед номінантів».
Як розповідає Віктор Проданчук, свого часу вони з Валерієм Губеніним не раз бували в Луцьку, знайомі з фундатором музею Віктором Корсаком. Під час першої поїздки в Україну привезли на Волинь і Каролін Дайо. Побачене вразило, і французька художниця радо відгукнулась на пропозицію виставити свої роботи в луцькій галереї.
… Мила, скромна, проста й дуже щира. А ще дуже талановита. Таке враження про Каролін Дайо склалося в учасників пресконференції в МСУМК.
«Чи не страшно вам було їхати з мирної Європи у воюючу країну?» — запитую в художниці. Звісно, серцю не накажеш, але тут небезпечно і стріляють».
«Мене це зазвичай дуже лякає, — відповіла Каролін. — Але коли є сенс, то страх просто зникає. Моя доля — бути з Україною».
Авторка тексту: Людмила Приймачук
Редакторка української версії: Анастасія Занузданова
Фото: Людмили Приймачук, з архіву музею сучасного українського мистецтва Корсаків та надані Каролін Дайо.
